Цими вихідними сотні тисяч людей вийшли на захист чеських публічних медіа на Летенське поле у Празі. Організатори – «Мільйон моментів за демократію» – продовжують вимагати відставки двох політиків коаліції Бабіша та відкликання закону, який переводить Чеське телебачення й радіо на фінансування з держбюджету.
Про це пишуть Seznam Zprávy та iDNES.
Мітинг зібрав від 350 до 450 тисяч людей, що робить його наймасовішим у Чехії з часів Оксамитової революції 1989 року.
Інформацію з чеських порталів Novinky, Reflex, irozhlas наводить запорізький журналіст
Володимир Миклашевський.
Учасники акції виступили проти політики уряду Андрея Бабіша, відстоюючи незалежність суспільних медіа.
Нині Чеське телебачення та Чеське радіо отримують значну частину коштів завдяки обов’язковим платежам громадян і підприємств. Урядова коаліція пропонує скасувати ці збори й фінансувати медіа безпосередньо з державного бюджету. Тобто посадити сторожового пса демократії на ланцюг, щоб він знав, де, коли і, головне, на кого гавкати.
За оцінками критиків реформи, нова система може скоротити фінансування суспільних мовників приблизно на 15 відсотків.
23 жовтня Томіо Окамура – голова Палати депутатів чеського парламенту та лідер націоналістичної партії SPD, яка входить до правлячої коаліції, – взявся просувати законопроєкт із неабияким завзяттям. Коаліція домоглася його пріоритетного розгляду, а Окамура обмежив парламентські дебати й призначив голосування на 4:36 ранку суботи! Саме цей час став частиною гасла протесту.
Однак свята приборкання суспільних мовників не відбулося. Законопроєкт не ухвалили остаточно, він пройшов перше читання й був переданий на подальший розгляд.
У неділю, 25 жовтня, відбувся великий мітинг на захист суспільних мовників. Три тижні влада жила з думкою: пронесе. Не пронесло. Жителі Праги знову вийшли на площу, цього разу – сотнями тисяч.
Прем’єр-міністр Бабіш таки злякався людей на площі та погодився представити новий план скасування медійних зборів. Та чеські медіаексперти застерігають, що очікувати від уряду якихось суттєвих змін чи поступок не варто.
Як звертають увагу медіааналітики, поки що незрозуміло, звідки братимуться гроші, якщо вони не надходитимуть ані з державного бюджету, ані зі спеціального податку, ані з медійних зборів.
Прем’єр-міністр та інші політики охоче посилаються на так звану «скандинавську модель», та незрозуміло, яку саме вони мають на увазі.
У Норвегії та Данії кошти для суспільних медіа надходять із державного бюджету, але обсяги фінансування узгоджуються на кілька років наперед. Така система ефективно працює там, де політики здатні домовитися про розмір фінансової підтримки. В інших країнах відсутність політичної згоди може стати серйозною проблемою.
У Швеції та Фінляндії діє інша модель: там стягують спеціальний податок, який надходить до окремого позабюджетного фонду. А вже з нього фінансуються суспільні медіа. Такий механізм створює своєрідний буфер між політиками та суспільними мовниками, захищаючи їх від прямого політичного впливу.
До речі, про самостійність та економічну незалежність скандинавських медіа йшла мова на цьогорічному XV Медійному Конгресі АНРВУ, про що писала наша газета.
фото: Seznam Zprávy