У важкі часи, коли місто живе під постійним тиском війни, у Запоріжжі все одно залишаються люди, які думають не лише про сьогоднішній день, а й про майбутнє. Вони бачать дітей, які мають нестандартне мислення, ставлять запитання, на які не завжди легко відповісти, – і готові допомогти цим дітям не загубитися.
Саме з такої потреби народилася ініціатива створення в місті курсів підготовки обдарованих школярів. Заняття орієнтовно стартують з 15 листопада 2026 року.
Автор ідеї — Анатолій Давидович Рівкін, учитель фізики з досвідом керівництва учбовими закладами нового типу, наставник переможців учнівських олімпіад, зокрема й колишнього всесоюзного рівня. Він займається цією роботою вже близько 40 років і добре знає, що обдаровані діти можуть бути і у звичайній школі, а не лише у профільній. Проте, аби розвинути свої здібності, потрібна зустріч з Учителем і середовище однодумців.
До ініціативи вже погодилися долучитися принаймні ще п’ятеро викладачів. Це Ірина Добровольська — вчителька математики, Надія Штапура — вчителька хімії, Наталія Приходько — викладачка біології, Юрій Мінаєв – відомий в Запоріжжі фахівець з фізики та Дмитро Секиринський — знаний педагог, освітній менеджер, автор підручників з історії. Кожен із них має власний досвід роботи з сильними учнями, а разом вони пропонують не створювати нову школу, а дати обдарованим дітям додатковий простір для розвитку.
«МИГ» зацікавився цією ініціативою і поспілкувався з Анатолієм Рівкіним та Дмитром Секиринським, які ще наприкінці 90-х років минулого століття мріяли створити заклад для плекання талантів. Обласний багатопрофільний інтернат з посиленою програмою, пансіоном і акцентом на природничо-математичний напрям тоді не постав через брак коштів. За три десятиліття потому необхідність підтримки дітей, схильних до точних наук, стала ще актуальнішою.
…Я б умовно назвала нинішню ініціативу «Траєкторія талантів: курси для обдарованих дітей»))) Бо кожна дитина має право навчатися за власною траєкторією у тій галузі природничих знань, до якої відчуває потяг і має здібності.
Класи меншають, а таланти лишаються
Сьогодні школа працює в надскладних умовах. Частина дітей виїхала у безпечніші регіони або за кордон, класи стали меншими, навчання відбувається у кращому випадку у змішаному форматі, а заклади освіти змушені конкурувати за контингент.
Як розповів Анатолій Рівкін, обдарованих дітей ніколи не було дуже багато. У Запоріжжі і в кращі часи було лише з десяток шкіл, де збирали справді сильних учнів. Зараз відбір до цих закладів фактично зник: під час війни беруть усіх. Деякі знані колись школи не можуть вийти навіть на змішане навчання, бо технологічно неможливо побудувати сховище. А онлайн … є онлайн.
Але це не означає, що таланти зникли взагалі. У багатьох школярів присутнє бажання брати участь в учнівських олімпіадах, чиє проведення нещодавно відновили. Своїми спостереженнями з цього приводу поділився Дмитро Секиринський:
«Знаєте, що цікаво? Колеги, трапляється, по-різному кажуть: «Тут КАБи падають на голову, які олімпіади? Чи ви подуріли?». Може, десь справді заганяють цих дітей нещасних на олімпіади. Але я бачу по своєму закладу, і це не тільки діти дуже високого рівня: вони питають про олімпіади, самі туди йдуть, причому йдуть ті, кого я б навіть не посилав, бо розумію, що він там призового місця не візьме, але він хоче! Тобто є вмотивованість, якій уже можна аплодувати».
Тут виринає інший бік проблеми: якщо колись запорізький школяр зі звичайної школи міг тричі підряд стати переможцем на всесоюзній олімпіаді з математики, то зараз…
Не в кожній школі є вчителі і можливості готувати таких дітей – я не буду казати брутальніше. Ось звичайна школа. І там з’являється якась одна дитинка, яка дуже-дуже хотіла б іти далі. Забезпечити їй серйозну підготовку вони не можуть: немає ні кому, ні чим. Що їй робити? Переходити в іншу школу? Але, по-перше, є питання безпеки, аби доїхати до якогось іншого закладу, а по-друге, чи є сенс? Те, що пропонує Анатолій Давидович, як мені здається, для когось може бути виходом, – каже Дмитро Секиринський.
«Незручні» діти і праця, яку не підмінити
Працювати з обдарованими дітьми потрібно системно. На природних даних можна «їхати» певний час, а потім це важка праця. Окрім здібностей, особливо важливі мотивація та готовність працювати.
Але в нинішніх умовах обдарована дитина часто стає «незручною». Вона не вписується в стандартні рамки, їй нудно на звичайних уроках, вона потребує більшого, але натомість отримує лише байдужість або вимогу «бути як усі».
Це діти трохи інші. По-перше, вони дуже складні. Часто-густо є перфекціоністами, болісно переживають невдачі, потребують уваги. На жаль, іноді й батьки неправильно реагують на труднощі дитини, вимагаючи результату. А результат у такій роботі не гарантований. Олімпіада – це ж спорт. Готуються всі, а призові місця займають троє. Але сама підготовка розкриє дитину, якщо у неї є якісь здібності, і навчить її працювати.
— Анатолій Рівкін
Зрозуміло, що головна мета ініціативи – не суто підготовка дітей до учнівських змагань. Це про розвиток і створення умов для роботи в колі собі подібних. Бо одна справа, коли в класі, скажімо, 20 розумників і 5, умовно, бешкетників, і зовсім інша – коли ця пропорція зворотна.
Учитель, якому не страшно бути «перерослим»
Далеко не кожен учитель може працювати з обдарованими дітьми. Такий педагог має вміти слухати, не боятися незвичних ідей, визнавати, що чогось не знає, і навіть радіти, коли учень у чомусь його перевершує.
Роль вчителя, який працює з олімпіадниками: діти мають його перерости. Вони потім розв’язують задачі швидше, бачать далі, вони молоді, талановиті, у них перспектива. Це мета будь-якого такого вчителя — щоб вихованці його обігнали.
— Анатолій Рівкін
«Пані Ірина Добровольська є чудовим олімпіадним тренером з математики, пані Надії Штапурі прекрасно вдається захопити учнів хімічними експериментами, а пані Наталія Приходько запалює дітей любов’ю до біології. І хіба можна забути історію, яку викладатиме пан Дмитро Секиринський? Там є цікаві речі… У фізиці все однозначно: якщо тяжіння таке, то предмет ось так падає. А в історії є припущення. І це можна, чому ні? Це розвиває уяву, збагачує словниковий запас, дає дитині розуміння, хто ти є на цій землі. Є ще досвідчені фахівці, які могли би долучитися до цієї ініціативи», – розповідає Анатолій Рівкін.
Це усе люди з величезним досвідом, що володіють методологією. Молоді вчителі, на жаль, розвитком талантів не дуже переймаються. «Я нікому не докоряю, не ставлю в провину, так склалось. А може, коли ми відкриємося, хтось із молодих педагогів до нас завітає і йому чи їй стане цікаво», — каже Анатолій Рівкін.
Команда викладачів розробила програму спеціальних поглиблених занять, щоб розвивати таланти. Бо вважають, що саме розумні, нестандартно мислячі дівчата та хлопці – це ті, хто завтра будуватиме нову Україну. Це майбутні інженери, які створюватимуть системи безпеки, це ІТ-фахівці, які триматимуть кіберфронт, це науковці, які відновлюватимуть економіку та екологію. Тож ініціатори занять з обдарованими дітьми хочуть довести, що в майбутнього є потужний інтелектуальний щит, який неможливо зруйнувати.
Але ця праця, що потребує зовсім іншого рівня підготовки самого вчителя, має бути належно оплаченою. Зараз після усіх підвищень учительська година коштує до 300 грн. Якщо порівняти це з тим, що вичесати та помити кішку в салоні за ту саму годину вартує 1000 гривень… Приватні репетитори беруть 300–400 грн.
Фонд, директори, батьки: хто підставить плече
Для впровадження ініціативи потрібні гроші. Головне – це фонд оплати праці викладачів (ринкова ставка для сильних учителів, готових давати матеріал підвищеного рівня) і мінімальне обладнання. Організаційну основу ініціативи може забезпечити благодійний фонд «Особливий Я». Зараз він має напрямок роботи з дітьми з інвалідністю, але ж діти, які беруть участь в олімпіадах, теж є особливими — їм потрібна окрема увага і підтримка.
Фонд готовий укласти договір із закладом освіти на проведення занять для обдарованих учнів. Формально це виглядає як мережева взаємодія: дитина залишається учнем своєї школи, а додаткову підготовку забезпечують викладачі проєкту.
Дуже хочеться, аби цю ініціативу підтримали керівники учбових закладів. Відомо, що директори шкіл або не доносять інформацію, або розповідають батькам, що це не треба.
«Чому це стається? Бояться, що цих дітей у них заберуть, адже це найкращі діти? Важливо акцентувати, що це не нова школа. Це для дітей, а не для нас. Ніхто не збирається цих дітей переманювати з їхніх шкіл. Нехай навчаються там, перемагають на олімпіадах, займають місця, створюють школі славу, здають НМТ на 200 балів. Будь ласка. Проблем немає».
— Дмитро Секиринський
Звичайно, надважливою є роль батьків.
Наш заклик до батьків: рятуйте талант вашої дитини. Будьте її щитом: захищайте право дитини бути іншою. Якщо їй не цікавий стандартний предмет, тому що вона вже переросла його на три роки вперед — боріться за її право навчатися за власною траєкторією. А ми завжди будемо поруч.
Ми готові надати чіткий кошторис витрат, бізнес-план розвитку проєкту та регулярно звітувати за кожну інвестовану гривню й результати дітей.
— ініціатори занять
П’ять-шість дітей, двічі на тиждень: як це працюватиме
Пропонується створити курси поглибленої підготовки для учнів переважно 7–8 класів — саме з цього віку, за переконанням пана Рівкіна, ще можна закласти базу. Математику, каже він, можна починати навіть із 5 класу.
Напрями та організація:
- Предмети: фізика, математика, хімія, біологія, історія
- Групи — по 5–6 дітей на предмет, щоб вчитель міг працювати з кожним
- Заняття — двічі на тиждень, по 40 хвилин, із невеликою перервою
- Формат — вечірній час або вихідний день, залежно від можливостей дітей і викладачів
«Фізикам ми обов’язково даємо і математику. Взагалі математика має бути не шкільною формальністю, а інструментом: умінням оцінювати числа, працювати з формулами, бачити порядок результату ще до точного розрахунку. Зараз діти не відчувають числа, вони рахують тільки на калькуляторі, а можна подивитись на формулу і одразу сказати: тут буде приблизно стільки. Для майбутнього науковця це важлива навичка», — пояснює пан Рівкін.
Поїдуть чи повернуться: щит, який не зруйнувати
Наприкінці я спитала в Дмитра Секиринського: коли все задумане вдасться, чи не трапиться, що обдаровані діти з отриманою поглибленою підготовкою подадуться за кордон?
«Ми з цим нічого не зробимо. Ми ж вільна країна… Більше того, це, мабуть, природна тенденція, яка зараз просто посилена міркуваннями безпеки. Але я нічого страшного в цьому, насправді, не бачу. Хтось поїде і знайде себе в тому світі. Це нормально. Але знаю й особистих випускників минулих років, які отримували вищу освіту в Європі й поверталися додому.
Зараз один з моїх випускників навчається в Англії. Питаю в нього: будеш там влаштовуватися? І він каже: «Та ні, ви що! Я ще вступаю до українського вишу, щоб отримати український диплом, крім англійського. Я повернуся, бо хочу повернутися сюди і працювати тут»».
Підсумуємо: поглиблені заняття з кваліфікованими педагогами – не про те, щоб виростити кількох чемпіонів заради звітів. Це про те, щоб у місті, яке переживає війну, залишилися умови для розвитку тих, хто мислить нестандартно, ставить запитання і буде здатен колись створювати нове.
Підтримка обдарованих дітей зараз — це питання виживання нашої нації. Війна — це найважче випробування, але вона не має права стати вироком для дитячого таланту.
— із звернення ініціаторів
І ще раз наголосимо: дитина залишається учнем своєї школи, а додаткові курси дають їй те, чого школа часто не може дати сама — глибину, наставника і середовище.
«Хотілось би ще трохи попрацювати з такими дітьми і передати їм те, що знаєш сам», — каже Анатолій Давидович Рівкін.
Ганна ЧУПРИНА
Більш детальну інформацію про курси підготовки обдарованих дітей можна отримати за телефонами:
+38 067 612 62 02 (WhatsApp, Viber, Telegram)
+38 066 531 63 39