Вона щодня рятує побратимів на стабілізаційному пункті 128-ї бригади «Дике Поле». А свою коротку відпустку проводить не вдома в Києві, а з евакуйованими собаками й котами.
Як розповіли у 128 окремій важкій механізованій бригаді “Дике Поле”, Анастасія пішла у ЗСУ, щоб допомагати рятувати поранених військових. Але в душі вона так і залишилась лікарем для тварин: під час своєї відпустки вона опікується братами нашими меншими.
Серед них – дворічний лабрадор Дюк із Кушугума, якого Анастасія знайшла на вулиці й тепер сама не знає, чи зможе з ним попрощатися.
Лабрадор Дюк просто бігав вулицями Кушугума
Дворічного лабрадора знайшли жителі Кушугума. Доглянутий пес бігав вулицями, він явно звик до людей і, найімовірніше, мав власника.
Але він так і не знайшовся. Можливо, загинув від російського дрона або КАБів…
Анастасія забрала Дюка, відвезла його до ветеринарної клініки на огляд і залишила на перетримці.
Поки шукали його родину, пес поступово став частиною її власного життя.
Тепер вони багато гуляють разом.
Та життя на стабілізаційному пункті не дуже сумісне з активним лабрадором.
– Не знаю, як буду його віддавати. Таку енергійну собаку треба по кілька разів вигулювати, а у нас буває, що з п’ятої ранку везуть то цивільних із пораненнями, то військових із позицій. Потім падаєш без сил, – зізнається Анастасія
А Дюку потрібна увага. І прогулянка. І людина поруч.
Ветеринарка, яка стала «людським лікарем»
Анастасія – лікарка-ветеринарка. Але останній рік її робота зовсім не схожа на звичайну ветеринарну практику.
Вона служить у 128-й окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле» та працює на стабілізаційному пункті, де допомагає рятувати поранених військових і цивільних.
Нову для себе медичну сферу довелося опановувати фактично на ходу. Допомагали лікарі-побратими та численні навчання.
Але тварини з її життя нікуди не зникли.
Навіть навпаки.
Коли випадає відпустка, Анастасія знову повертається до того, що вміє найкраще, – лікує, виходжує та шукає домівки для тварин.
За останній рік через її імпровізований пункт перетримки пройшло близько 70 собак і котів.
Однією з таких історій стала доля двох німецьких вівчарок – Джесіки та Раміни також із Кушугума. Вони – мати й донька та все життя прожили разом.
Їхня власниця давно виїхала за кордон, а собаками опікувалася її мати. Жінка довго залишалася вдома, але через небезпеку була змушена звернутися по допомогу.
11-річній Джесіці знадобилася операція – її вже провели у місцевій ветеринарній клініці.
Тепер Анастасія шукає для собак нових господарів. Але є принципова умова: розлучати їх не можна.
– Новим власникам я передам їх парою, з усіма документами. Але умова – собак не мають тримати на ланцюгу, – говорить вона.
Для кожної тварини Анастасія готує документи й намагається знайти людей, яким можна довірити підопічних.
Деякі врятовані нею собаки вже знайшли новий дім далеко від Запоріжжя – вони поїхали, зокрема, до Канн і Парижа.
Совеня, доги і папуга
Буває, тварини потрапляють до Анастасії зовсім несподівано.
Якось військовий привіз їй пташеня сови. Попросив урятувати пернатого. Вона вигодувала совеня, а потім випустила його на волю.
Іншим разом під час евакуації пораненого військового розговорилися про собак. З’ясувалося, що чоловік розводить німецьких догів.
Тепер у Анастасії є маленька мрія: коли війна закінчиться, вона обов’язково звернеться до нього за цуценям.
А одного разу серед її підопічних опинився й папуга. Його разом з однією із собак уже забрав син пораненого власника.
За них можна видихнути – вони повернулися до родини.
30 тисяч гривень щомісяця – на чужих тварин
Утримання такої кількості тварин коштує чималих грошей. Щомісяця Анастасія витрачає на них близько 30 тисяч гривень зі своїх бойових виплат.
І не шкодує.
Бо найкраща винагорода – момент, коли евакуйована людина знову зустрічається зі своїм собакою чи котом.
Деякі власники змушені залишати домашніх улюбленців, коли тікають від обстрілів. А потім, коли з’являється можливість, повертаються за ними.
Радість зустрічі тварин із господарями просто неймовірна.
– Я допомагаю тваринам, а вони допомагають своїми емоціями вже мені після тижнів чергування на “стабіку”, – каже Анастасія.
Мабуть, саме тому під час відпустки вона знову опиняється серед собак і котів, хоча могла б просто відпочити десь далеко від фронту.
А Дюк, схоже, залишається
Анастасія не приховує: когось із врятованих тварин вона обов’язково залишить собі.
Якщо війна закінчиться завтра, це буде Дюк.
Дворічний лабрадор уже встиг стати для неї більше, ніж просто черговим підопічним. Він чекає на прогулянки, зустрічає її й тримається поруч.
Є ще кіт, якого Анастасія врятувала з-під обстрілів. Він також встиг біля неї прижитися.
Бо іноді людина рятує тварину лише на кілька днів, а потім виявляється, що врятованою була не тільки вона.
…Відпустка закінчується. Уже завтра Анастасія має повернутися до бойового чергування.
А Київ почекає до наступної відпустки.
Якщо до того часу вдасться знайти нових господарів та домівки для врятованих нею тварин – тих, хто ще залишається під її опікою.
Сообщение Ветеринарка Анастасія на Запорізькому фронті рятує людей, а у відпустці – тварин появились сначала на Газета МИГ.